«Не хочу в дитячий са-а-а-дочок! Не піду-у-у-у! Я хочу з тобою». Ці несамовиті плачі ви чуєте і зараз?
Іноді до криків додаються жалібні стогони на тему того, що у дорогоцінної дитинки болить животик, голова, і взагалі його нудить від саду. У прямому і в переносному сенсі слова. А в більш важких випадках у дитини і справді піднімається температура, з’являються болі в животі і загострюються хронічні захворювання.
Що ж робити в такій ситуації. А причин для цього може бути декілька. Сама головна і частіша за інші – зміна способу життя.
Діти – найбільші у світі консерватори. Це тільки на перший погляд здається, що вони постійно прагнуть до нових пригод і вражень. Насправді, звичний ритм, коли вони абсолютно точно знають, як одна подія змінює іншу,- це порядок і спокій в їхньому житті.
На вихідних було все так весело і дружньо: їли разом, спали коли хотіли, їздили в гості… А сьогодні понеділок, батьки з ранку відводять до тітки, де, крім тебе, коханої, виявляється, ще є інші дітки, кидають там напризволяще і невідомо, коли заберуть. Звичайно ж, перша реакція – поверніть чудові вихідні. І почалось ниття.
Потрібно кардинально не змінювати режим на вихідних. Якщо він все таки змінився, то озвучувати, що з понеділка все буде як завжди.
Чого робити не можна
1.Піддаватися на вмовляння і провокації. Якщо ви, незважаючи на всі дитячі стогони і жалібні голосіння, все – таки довели дитину до дверей дитячого саду, але в останній момент ваше батьківське серце не витримало і ви повернули разом з дитиною назад – це дуже небезпечний шлях. Дитина зрозуміла: ага, сльозами і криком я можу домогтися бажаного. Наступного разу доведеться лише трохи збільшити гучність і інтенсивність плачу. Батьки, Ваша пісенька проспівана, на жаль. Ви в капкані власних помилок.
2.Водити дитину в садок через день або кілька разів на тиждень. Для того, щоб дитячий сад став неминучою даністю, малюк повинен з’являтися там кожен день ( зрозуміло, крім вихідних ). Краще спочатку раніше забирати його звідти. Нічого страшного, якщо перші тижні або навіть місяці ви не будете залишати його там на денний сон. Лише коли дитина повністю адаптується до нових умов життя, спробуйте забрати його після денного сну.
3.Самим боятися розлуки з дитиною. Діти надзвичайно чутливі. Їм на якомусь підсвідомому рівні передаються всі ваші емоції – і тривога, і спокій. Несамовита сцена зі сльозами вранці перед садочком – зовсім не найкращий початок дня для вашого малюка. Відпускайте дитину з твердістю та впевненістю, що з нею все буде в порядку.
Любити це не значить потурати будь-якій примхі і не виключати вимогливості до дитини з боку батьків. Дитина обов’язково повинна знати і розуміти, що у неї є не тільки права, але й обов’язки: слухатися батьків і вчителів, старанно навчатися, хоч в чомусь допомагати батькам по господарству, не ображати слабких і т.д.
Якщо ви «повелись» на стогони та вмовляння свого чада, тепер потрібна залізна стійкість пояснити чому саме зараз все знову змінюється навпаки і чому потрібно робити не те що хочеться. А до школи час пролетить як один день, тому готуйтесь зараз. Бо перед школою такі концерти вам точно не потрібні.
